Моя МАМА!

28 липня 2020 року моїй дорогій і коханій матусі - Соколовській Антоніні Володимирівні, виповнилося 80 років!

Дякую Тобі, Мамо, за все у цьому житті - від самого його початку і досьогодні.

Ти прожила нелегке життя, народившись у буремний 1940-й рік. Потім була німецька окупація та жахлива трагедія в с. Малин Острожецького району (тепер поки що Млинівського району), коли жителі двох Малинів - українського та чеського, були спалені у церкві та інших будівлях. Ти разом з моєю бабусею - Олександрою Пилипівною Корніюк (дівоче прізвище - Літвінчук), 1916 р.н., дивом врятувалася (бо жили на хуторі між двома Малинами).

Щороку в липні в Малин приїжджають нащадки чехів, котрі вижили в тій трагедії, щоб вшанувати пам'ять загиблих...

Твоя мама, а моя бабуся - Олександра Пилипівна Корніюк, за Польщі, з кавалєром, 1936 рік, село Острожець:

Твій батько, мамо, а мій дід - Володимир Андрійович Корніюк, 1914 р.н., проходив разом односельцями строкову військову службу у польській армії в Кракові (на світлині - у верхньому ряду праворуч):

У 1941 році Володимир Корніюк був мобілізований та пішов воювати, проте воював недовго, потрапивши під Дубно у німецький полон.

Потім були довгі роки поневірянь у Німеччині, декілька разів втікав з полону і від бауера, був пійманий та відправлений назад до Німеччини, і остаточно був визволений американськими військами у 1945 році десь в районі Дюссельдорфа. Після чого ще дослужував у Європі у складі Радянської Армії.

Повернувся в рідне село, коли мама мала йти до школи, і вона, звичайно, батька не впізнала, бо не пам'ятала його.

У родині діда було 5 дітей - три сини (Жорж, Володимир та Леонід) і дві доньки - Катерина та Ольга. 

Дядько Жорж (ліворуч) за Польщі, 1930 рік:

Тітка Ольга навчила маму, коли їй було десь 5 років, невеликого вірша, якого мама пам'ятає і досі:

Українка я маленька,

Українці - тато й ненька.

А як виросту велика,

Не злякаюсь труда й лиха -

Буду жити й працювати,

Україну захищати!

Потім була семирічна школа у Малині, відмінниця у навчанні.

Літо 1953 року мама провела у Рівному у дядька Жоржа, який мешкав в центрі міста на початку теперішньої вулиці Пересопницької. Разом із дружиною Тетяною дядько Жорж виховував сина сестри дружини з Сумщини - Віктора Жахалова. Він теж є на світлинах, адже сам їх і знімав:

На цих літніх канікулах мама здружилася з Мариною, котра приїхала з Ленінграда відпочивати до своєї тітки - Ганни Григорівни (сусідки дядька Жоржа і тітки Тетяни):

Під час одного з виїздів на купання в р. Горинь біля Решуцька Марина, котра добре плавала, запропонувала маму покатати у воді на своїй спині. Пропливши декілька метрів, вони перекинулися у воді, і мама почала тонути, бо плавати не вміла. Її врятував дядько Жорж, і мама це пам'ятає по сьогодні...

З 1954 року - три роки навчання в Острожецькій середній школі. Село Острожець тоді було районним центром і розташовувалося за 7 км від Малина. Кожен день семеро малинських учнів пішки долали цю відстань двічі, а взимку жили в Острожці на квартирі.

У школі мама (друга ліворуч, нижній ряд) співала в хорі разом із своєю подругою з Малина Тамарою Лотоцькою (друга праворуч, нижній ряд):

Дівчата - з Малина, хлопці - з Острожця, під час районної виставки в Острожці, весна 1956 року (зліва - направо):

Віктор Ляховський;

Тамара Лотоцька;

Антоніна Корніюк;

Леонтій Нестеренко.

У 1957 році - закінчення навчання в Острожецькій середній школі, ось випускники двох класів:

Подруга Тамара Лотоцька, 1960 р.:

Після школи наївні сільські діти пробували вступати до інституту, але перша мамина спроба вступити до Львівського медичного інституту завершилася нічим - потрібен був трудовий стаж, а його не було. У зв'язку з цим мамина сім'я тимчасово переїжджає до села Бортниця Дубенського району, де мамин батько розпочав працювати у Дубнівській МТС, а юна випускниця йде сюди ж працювати рахівником.

Пропрацювала 1 рік, і знову спроба вступити до Львівського медичного інституту, і знову невдала.

З 1 вересня 1958 року нове місце роботи - завідуюча клубом села Бортниця Дубнівського району:

З подругою Надією з Бортниці та з іншими колегами. 

Не дивуйтеся однаковим платтям дівчат, час тоді був такий, що люди жили бідно:

Подруга Надія зустрічалася з хлопцем, котрий купив влітку 1959 року мотоцикл:

Їздив не лише селом, але й у Рівне на спідвей!

Дід Володимир Андрійович Корніюк (перший праворуч) у Бортниці, кінець 50-х років:

У 1959 році, маючи вже майже 2 роки трудового стажу, мама вступає до Дубнівського медичного училища, на другий курс фельдшерського відділу, де навчається упродовж 3 років.

Серед викладачів училища врізалися в пам'ять багато, але особливо Войтович Володимир Миколайович, котрий був куратором групи фельдшерів, у якій навчалася мама. 

А викладач фармакології - В.В.Товсторог, був одним із найнеулюбленіших педагогів у студентів, за що отримав "нік" - ІНФУНДІРКА (термін з фармакології).

В училищі мама жила в гуртожитку разом з подругою Лесею Кедись (родом з с. Липа Дубенського району):

Прогулянка в Липі:

В Дубно біля Спасо-Преображенської церкви:

Після завершення навчання в училищі у мами було направлення в Березне, проте завдяки дивному збігу обставин потрапила в майже рідний Острожець. Спочатку працювала в дитячому садку медсестрою, а потім перейшла в хірургічне відділення Острожецької дільничної лікарні Млинівського району [завідуючий відділенням Іван Васильвич Пайонк (чех із Семидуб, його дружина Євгенія Павлівна була в Острожецькій школі вчителькою біології та хімії)].

Гінеколог Новак Анісія Порфирівна одного разу оперувала в хірургічному відділенні (де було кілька ліжок з гінекології) мужчину на апендицит, і асистувала їй мама. Також мама неодноразово асистувала зав. відділенням, коли він оперував апендицит. 

Потім Пайонки переїхали в Рівне. Лікар працював в Рівненській ЦМЛ хірургом, а дружина - в обласній санстанції в хімічній лабораторії. Старша донька Пайонка разом з чоловіком-хірургом виїхали в США, а лікар Пайонк казав: "Оце поїхати мені ще в США, побачити рідних і можна вмирати". Він поїхав в США, і там помер… Менша донька Пайонка зараз працює лікарем-окулістом в Рівненській ЦМЛ.

В Острожці мама і познайомилася з моїм татом, який після закінчення Кременецього педагогічного інституту працював вчителем математики і фізики в Острожецькій середній школі.

Студенти в Кременці:

15 червня 1963 року молодята взяли шлюб у Млинові.

На світлині (моя майбутня хресна Валя з Олики, мій тато - Соколовський Леонард Францович і моя мама - Соколовська (Корніюк) Антоніна Володимирівна):

14 лютого 1964 року в Млинові у лютий мороз (понад 20 градусів) народивсяя.

Одна з перших моїх світлин (осінь 1965 року):

З липня 1963 року мама працює лаборантом санепідвідділення Млинівської центральної районної лікарні.

З 31 грудня 1968 року мама працює баклаборантом в Млинівській районній СЕС.

У 1973 році мама тимчасово (трохи більше півроку) працювала завідуючою баклабораторії із 2 січня 1974 року переведена на посаду бактеріолога.

У 1969 році мама вступила до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, і у 1975 році закінчила повний курс Львівського державного університету ім. Івана Франка (мама перевелася з Києва до Львова):

У 1979 році ми переїхали до Рівного, і мама почала працювати у міській СЕС, де завершила свою трудову кар'єру через 32 роки, із загальним стажем роботи майже в 55 років!

В 1970-х роках мама двічі лікувалася в санаторії в Латвії, містечко Кемері, що входить до складу Юрмали. Екскурсія в Ригу:

1999 року ми обоє перенесли дві втрати - нас покинула моя бабуся і Твоя мама - Олександра Пилипівна, і через три місяці - мій любимий тато і Твій чоловік - Леонард Францович...

Нехай вони спочивають спокійно...

5 років назад:

У 2018 році мама мужньо витримала дві важкі операції, і зараз жива і здорова!

Оптимізм - її життєве кредо, і вчора під час ювілею вона це знову сказала!

Дорога моя матусю! 

Я Тебе вітаю і дбатиму про Тебе все життя!

Дякую ТОБІ!

Бережіть своїх рідних, щоб вони жили довго...